Після доби Просвітництва, а надто в часи Французької революції, з’ясовується, що знання пов’язане не лише з прогресом і свободою, але й деякими несподіваними рецидивами.

А все тому, що за просвітленим розумом нерідко приховані підступні деспотичні тенденції. Протистояти подібній тотальності покликаний індивід, якому випадає стати виразником не загальних властивостей, а виняткової геніальності.

Пасивному взоруванню на класичні зразки мистецтва протиставляється бурхлива стихія народної душі, історичний час якої щойно настає. Романтизм наростає як постійна невдоволеність духу, конфлікт з реальністю, нестримна пристрасть і вічне поривання в нескінченність.

Скористаймося нагодою відкрити для себе поетичні та філософські чинники німецького романтизму!