Фольклор – це коментар до давно забутих ритуалів. Тобто коли ми тепер переповідаємо дитині казку, то насправді пригадуємо звичаї, котрі зараз би видавалися нам дивними чи й варварськими. Чого це брати Котигорошка, замість подякувати за визволення від Змія, прив’язують малого героя до дерева? Злі? Заздрісні? Вочевидь, не все так просто.

Кожен дослідник чи дослідниця народної творчості скаже, що казки насправді жорстокі. Світ тоді такий був і його ритуали теж. Романтики, які наприкінці XVIII – на початку ХІХ сторіччя кинулися визбирувати фольклор, з головою пірнули в ту прірву підступів та насильства, спогад про які несли народні перекази. Записані ними тексти стали класичними. Втім, вже тоді щось пом’якшували, щось переінакшували.

А що відбувається з казками зараз? Як перекроюють їх, щоби говорити до маленьких слухачів та глядачів? Бачимо, що на екрані оживають давні герої, проте які вони тепер несхожі на оригінал… лагідні? Відколи в нас та епоха, в якій злим сестрам у казках більше не вибирають очі?

Ми проаналізуємо залишки архаїки в кількох сучасних мультфільмах і поміркуємо, наскільки й чому змінилися їхні сюжети та персонажі. Королева-альтруїстка та добрий людожер стануть нашими першими компаньйонами цього вечора.