У лекції «Чорноморська доктрина: ідея та шляхи реалізації» письменника й філософа Анатолія Дністрового йдеться про історичні джерела й модерне становлення ідеї Чорноморської доктрини, що передбачає формування сталого безпекового, політичного, економічного, соціального середовища країн Чорноморського басейну та нейтралізацію імперських загроз, що перманентно існують від російського агресивного етатизму.

Ідея Чорноморської доктрини є продовження безпекової концепції Балтійсько-Чорноморської дуги, яка посилює її «південний простір».

Симптоматично, що давній транзитний та торгівельний маршрут «путь від варяг до греків» проходив між світом тогочасної середньовічної цивілізації і світом кочових народів. Як «стабілізаційна лінія» він утверджував державність Русі.

Сьогодні, в умовах імперських загроз, що йдуть від російського фашистського режиму, саме «стабілізаційною лінією-простором», на думку багатьох аналітиків, є держави Балтійсько-Чорноморського поясу: країни Балтії, Польща, Україна, країни чорноморського регіону, на які здійснює імперський тиск російська федерація.

Українські історики й географи неодноразово звертали увагу на важливість Чорноморського регіону для подальшого становлення України, формували перші геополітичні візії. Чорне море у геополітичній площині аналізували Степан Рудницький («Коротка географія України», 1914), Михайло Грушевський («Орієнтація чорноморська», 1918).

Водночас Юрій Липа безпеку для всього північно-чорноморського простору, тобто України, вбачав у політично й економічно сталій «Тавриді» (Крим): півострів має бути українським і тим самим не створюватиме геополітичної напруги в усьому чорноморському регіоні. І ключик до реалізації Чорноморської доктрини сьогодні лежить у площині деокупації Криму та в демілітаризації всього Чорноморського басейну від російської військової присутності.