Від Переяславських статей до Мінських домовленостей, або чому договори з москвою не варті паперу, на якому вони написані.

Історія українсько-російських відносин - це історія договорів, які москва підписувала, щоб зручно порушити. Від Переяслава 1654-го до Мінська 2014-го — майже чотири століття повторюваної схеми: обіцянки, тиск, зрада. У нашій розмові ми згадаємо ці договори-домовленості від ХVІІ ст. до ХХІ ст. і спробуємо осмислити, чому це ставалося. Зокрема розглянемо:
1. Переяславські статті (1654) — союз, що став кайданами.
2. Коломацькі статті (1687) — підписані з Мазепою, але проти Мазепи.
3. Андрусівське перемир’я (1667) — поділ України без українців.
4. Глухівські статті (1669) — короткий спалах автономії.
5. Решетилівські та московські статті (1708–1709) — “покарання” за Мазепу.
6. Рішучий фінал — зруйнування Запорозької Січі (1775)
7. Ризький мир (1921) — про Україну без українців. Чужа угода за українську долю
8. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство (1997) — “Великий договір”.
9. Будапештський меморандум (1994) — “гарантії без гарантій”.
10. Мінські домовленості (2014–2015) — договір під прицілом гармат.

Чотири століття московської дипломатії показують сталу закономірність: кожен договір із Москвою був лише паузою перед новим наступом.